Обсяги експорту нафти з Близького Сходу "вже перевищили довоєнний рівень", але ціни на нафту залишаються високими, "у квітні спостерігався дефіцит нафти, а у жовтні — зростання вартості транспортування".

Експорт нафти з Перської затоки вже перевищив довоєнний рівень, але високі транспортні витрати й постійні напади породжують сумніви на ринку щодо стійкості такої ситуації.

За даними агентства відстеження суден Kpler, станом на тиждень до 18 жовтня середньодобовий потік нафти з Близького Сходу (включно з Ормузькою протокою та альтернативними регіональними маршрутами) перевищив 24 мільйони барелів, що більше за довоєнний рівень у 23,3 мільйона барелів.

Тим часом Brent цього вівторка торгувався близько 108 доларів за барель і зберігає високий рівень останнім часом. Очільниця глобальної стратегії по товарних ринках JPMorgan Наташа Канева заявила з цього приводу: "У квітні дефіцит був у нафті, у жовтні — у транспортних витратах".

Ескалація нападів, транспортні витрати наближаються до рекорду

За статистикою Британського центру морської торгівлі та кількох компаній морської безпеки, цього місяця вже сталося приблизно 30 нападів на судна. Старший аналітик з морської розвідки Windward Мішель Візе Бокман відзначила, що жовтневі напади становлять 20% від загальної кількості атакованих суден за весь період війни.

За даними Kpler, цього тижня фрахт для супертанкерів із Затоки до однієї з азіатських країн майже досяг рекордних 37,37 долара за барель. За словами Візе Бокман із Windward, страхові ставки на воєнні ризики зросли із менш як 3% від вартості судна до максимуму у 10%.

Доля танзанійського супертанкера "Loyalty" стала відображенням цієї високоризикової гри. У вересні судно двічі заходило в Перську затоку для завантаження іракською нафтою, а члени екіпажу повідомили, що компанія видала їм бронежилети та шоломи для другої подорожі. 16 жовтня "Loyalty" із вантажем у 2 мільйони барелів іракської нафти був уражений реактивною гранатою, випущеною з катера — боєголовка зробила пробоїну у прісноводному відсіку.

Колишній офіцер Королівського флоту Великої Британії, представник Neptune P2P Group Крістофер Лонг зазначив: "Іран намагається знову заблокувати Ормузьку протоку".

Експорт відновлюється, але Ормуз ще не повністю працює

Попередні дані Kpler свідчать, що середньодобовий потік нафти через Ормузьку протоку (включаючи перевалку в Оманській затоці) за відповідний період становив близько 14 мільйонів барелів, що дорівнює 82% довоєнного рівня.

Саудівська Аравія та ОАЕ частково знімають навантаження завдяки транскордонним трубопроводам. За оцінкою Kpler, у вересні приблизно 40% неіранської нафти, експортованої з регіону Перської затоки, оминуло Ормузьку протоку, тоді як до війни цей показник становив лише 17%.

Старший економіст по товарних ринках Capital Economics Хамад Хуссейн вважає: "Загалом, система судноплавства через небезпечну Ормузьку протоку вже досить розвинена, а готовність сторін, що беруть участь в експорті, йти на ризик стала більшою".

Високі прибутки штовхають судновласників та екіпаж ризикувати

За високим ризиком стоять високі прибутки.

За підрахунками керівника аналітики нафти Kpler Хомаюна Фалакшахі, у порівнянні з довоєнним періодом, трейдери можуть заробляти на перепродажі іракської нафти до 20 доларів додатково за кожен барель, а прибуток з одного рейсу супертанкера може сягати 40 мільйонів доларів. Три таких рейси дозволяють повністю окупити витрати на купівлю старого танкера вартістю близько 100 мільйонів доларів.

"Попри ескалацію нападів, обсяги поставок залишаються високими, адже прибутки компенсують ризики", — каже Фалакшахі.

Екіпаж також отримує значну матеріальну компенсацію. За інформацією The Wall Street Journal, екіпажів приваблюють бонуси у два-три рази вищі за звичайну місячну зарплату; одна з екіпажних компаній з штаб-квартирою в Азії запропонувала до 25 тисяч доларів за одну подорож, яка зазвичай триває від одного до двох тижнів.

Суднові брокери повідомляють, що деякі судновласники перекидають старі танкери, раніше задіяні на лініях до Венесуели й Росії, до Перської затоки, щоб скористатися аномально високими фрахтовими тарифами у регіоні.