Есе: чому, визначивши правильний напрямок, зрештою не вдалося заробити грошей?

Друг поглянув на мої позиції в моделі та пожартував: "У тебе тут супермаркет? Чому тут є все?"

Справді, я рідко ставлю все на одну чи дві акції. Модель постійно шукає можливості серед різних активів, і одна купівля зазвичай займає близько 5% від рахунку. Якщо порівнювати з історіями, де хтось натрапив на одну акцію й подвійно збільшив капітал, таке рішення виглядає менш захопливо.

Але з року в рік для мене все важливішим стає питання: якщо обраний напрям правильний, чи дійсно ти заробив на цьому тренді?

Багато хто вгадує напрям, але просто не втримує позицію.

Наприклад, акція спочатку падає на 10%, а згодом зростає на 30%. Оглядом назад напрям був вірний, але якщо на початку позиція була занадто велика, ті 10% падіння могли вже давно налякати й змусити продати. Коли ціна справді починає рости, залишається лише сказати "Я давно був впевнений у ній".

Ще є така ситуація: купив, ціна швидко зросла, боїшся втратити прибуток і продаєш при першому невеликому рості. А потім акція продовжує рости, і з’являється жаль, що продав занадто рано. Напрям правильний, а на рахунку майже нічого не залишилося.

Тому я завжди вважаю, що торгівля повинна відповідати на три питання: що купувати, скільки купувати, і коли виходити. Вірна відповідь лише на перше питання не гарантує прибуток.

5% позиції — якого ефекту очікувати?

Спочатку скажу про не дуже приємне.

Припустимо, на рахунку 1 мільйон доларів, береш 50 тисяч і купуєш акцію, вона зростає на 20%, цей прибуток — 10 тисяч. Якщо інші позиції не змінюються, внесок цієї угоди у весь рахунок — близько 1%. Друг скаже: "Виросло так багато, а ти заробив лише стільки?" Арифметично — абсолютно вірно.

Навпаки, треба рахувати і інше. Та сама позиція, якщо короткостроково паде на 20%, вплине на рахунок лише приблизно на 1%. Я, звісно, ще подивлюся, чому вона падає, чи залишилися умови для купівлі, але немає сенсу перевертати весь рахунок лише через коливання однієї акції.

Малий розмір позиції не робить мене байдужим до збитків, його роль — дозволити виконувати правила. Коли потрібно — вихожу; якщо умови для тримання ще дійсні, під час нормальної корекції я не буду поспішати виходити. Якщо купив не ту акцію, це не стане правильним рішенням, але нервозність від занадто великої позиції зменшується значно.

Нещодавні TEM, CRCL та HOOD

Нещодавно модель купила TEM, CRCL та HOOD, і після купівлі всі вони трохи зросли. Я теж радію цьому росту.

Але говорити про "точність вибору акцій" на основі цих трьох позицій пропустить головне, що я хотів сказати: чи зміг я й надалі тримати за планом, коли ціна зросла?

Якщо акція займає 30-40% рахунку, кожна просадка під час торгів змушує мене хотіти зафіксувати прибуток. Навіть якщо на старті напрям був правильний, врешті даси собі лише невелику частину росту. Тепер, коли позиції невеликі, я можу спокійно дотримуватися встановленої моделі торгівлі: якщо умови для тримання є — тримаю; прийшов час вихідних умов — продаю.

Такий підхід не гарантує продажу за максимуму. Ростуть ті, що можуть потім впасти, а продані можуть ще далі зростати. Управління позиціями дає мені змогу не шукати вершини щодня і не змінювати плани просто через страх корекції.

"Супермаркет" не означає, що більше — краще

Торгую я справді часто, у рахунку часто лежать кілька активів. Дехто каже, що я надто "часто" торгую, а я говорю про частоту лише порівняно з тими, хто купив одну акцію й не рухає її довго. Модель постійно шукає можливості за різними сигналами, і кожна угода здійснюється за заздалегідь визначеними правилами.

Більше угод не означає автоматичний прибуток. Кожна нова угода — ще один шанс помилитися при купівлі чи продажу, і справжня торговельна вартість. Мій "супермаркет" не означає, що всі товари на поличках: тільки за сигналу купую, за умовами виходу продаю, і врешті дивлюся на результат всього рахунку.

І ще важливо уточнити: одна позиція — це лише 5%, але це не означає, що ризик всього рахунку мінімальний. Якщо всі позиції одночасно падають, або декілька активів виглядають різними, а насправді залежать від одного фактора ринку — невеликі позиції теж можуть підсумувати значну корекцію. Тому я одночасно стежу за розміром кожної позиції, загальним обсягом і поточним станом ринкових ризиків, і не вважаю 5% амулетом від ризику.

Цей підхід має свою ціну. Якщо потрапляю на особливо гарну акцію — купую лише 5%, і окрема угода виглядає не дуже прибутковою; при великій кількості торгів треба чесно рахувати загальний результат, а не розповідати лише про ті, що виросли. Я приймаю ці витрати. Для мене важливо інше: чи здатна одна система правил стримувати втрати, коли помилився, залишати мене на ринку, коли правий, і залишатися ефективною навіть після багатьох угод.

Вірний напрям — лише початок

Найгірше на ринку — не коли не розумієш. Найгірше, коли напрям правильний, але через завелику позицію тебе вибиває на падінні, або через страх втрати продаєш на самому початку руху, це й є найболючіше.

Кожна позиція по 5% — це обмеження моєї торгової моделі, воно не обов’язково підходить кожному, і я не думаю, що чим більше розподілених позицій, тим краще. Воно дозволяє мені багато разів долучатися за сигналами без сильного впливу одного активу на мої емоції.

Один раз точно спрогнозувати конкретну акцію — може кожен. Складно об’єднати свої оцінки, розмір позицій, вихід та контроль ризиків у одну систему і дотримуватися її довгостроково.