Саудівський "амортизатор" вийшов з ладу! На перебудову енергетичної системи може знадобитися 10 років, дефіцит дизелю становить 3 мільйони барелів на день, американські нафтопереробні заводи не можуть покрити недостачу

Роль Саудівської Аравії як «амортизатора» світового нафтового ринку завершується. Остання оцінка відомого аналітика енергетики Karl Miller показує, що цикл реконструкції енергетичної системи Перської затоки значно подовжився — з попередніх п’яти років до 2033-2036 рр., і для цього знадобиться від 550 млрд до 2,28 трлн доларів. При цьому глобальний дефіцит дизельного пального та авіаційного гасу становить щонайменше 3 млн барелів/день і може ще зрости, а американська система переробки не здатна закрити цю прогалину за обсягом.

Miller вважає: Саудівська Аравія більше не може виконувати роль країни-буфера. Раніше, коли транспорт через Ормузьку протоку блокувався, Ер-Ріяд міг перекинути нафту через трубопровід на захід до порту Янбу на Червоному морі і забезпечувати хоча б частковий експорт; але тепер ця «життєва лінія» сама стала мішенню — у вересні атака дронами призвела до масового виходу з ладу насосних станцій трубопроводу, а 4 жовтня вперше атаковано насосну станцію Khurais на схід від Ер-Ріяда — трубопровід знову зупинений.

Удар безпосередньо влучив у ринок нафтопродуктів, а не сирої нафти. Miller залишає базову оцінку дефіциту: щонайменше 3 млн барелів дизельного й авіаційного пального на добу по всьому світу. Якщо 1 млн барелів нафти на добу не доходить до працюючих нафтопереробних заводів, втрата дизельного пального та авіаційного гасу становить близько 300–450 тисяч барелів/день, дефіцит може зрости до 3,5 млн барелів/день, а щомісяця буде додаватися ще 15 млн барелів до браку.

США теж не можуть закрити цю прогалину. За чотири тижні до 2 жовтня американські НПЗ виробляли в середньому 5,17 млн барелів дистилятів на день, з яких експортували 1,56 млн, а для власного споживання залишалося 3,77 млн. Щоб заповнити дефіцит 3 млн барелів/день лише силами США, треба збільшити випуск дистилятів на 58% — а зростання за рік становить лише 150 тис. барелів/день, глобальний дефіцит у 20 разів більший.

Цикл реконструкції збільшився до семи-десяти років, на ключове обладнання чекати сім років

Miller пересунув часові рамки реконструкції енергосистеми Перської затоки з п’яти до семи-десяти років (2033–2036). Частина потужностей буде відновлена раніше, але «повної та надійної роботи не буде». Основна проблема — обладнання: великі компресори, турбіни, високовольтні трансформатори, спеціальні резервуари під тиском та інтегровані системи керування — все це персоналізоване та не може бути взяте з складу. Критичний шлях заміни одного комплекту обладнання — 84 місяці: рік на визначення втрат і розробку проекту, три роки на закупівлю і виробництво, два роки на доставку та монтаж, один рік на тестування й стабілізацію. Нестабільність безпеки, брак фінансування, завантажені заводи та повторні атаки можуть затримати ще максимум три роки.

Потреба у фінансах також величезна. Miller моделює три сценарії: керований — 550 млрд доларів, середній — 1,2 трлн, найгірший — 2,28 трлн. За середнього сценарію за перші два роки потрібно інвестувати 180 млрд, впродовж трьох-п’яти років ще 540 млрд, сім років — понад 170 млрд щорічно. Всі країни Перської затоки будуть змагатися за тих самих виробників, інжинірингові компанії, заводи та професіоналів — якщо Кувейт чи Катар заберуть виробничий слот трансформатора, у Саудівської Аравії його не буде.

Дефіцит дизельного й авіаційного пального може перевищити 3 млн барелів/день

Раніше ринок концентрувався на перебоях постачання сирої нафти — Miller вказує на структурний дефіцит: його базова оцінка — глобальний дефіцит дизельного та авіаційного пального щонайменше 3 млн барелів/день, і атаки на Саудівську Аравію можуть підняти цей рівень. Ключове — передача дефіциту: відсутність сирої нафти на НПЗ — це не тільки втрата самої нафти, а й дизельного та авіаційного гасу, який з неї міг би бути вироблений. Просте збільшення експорту нафти не допоможе покращити ситуацію на ринку нафтопродуктів.

За чотири тижні до 2 жовтня американські НПЗ виробляли в середньому 5,17 млн барелів дистилятів на день, з яких 1,56 млн експортували, 3,77 млн споживали всередині країни. Щоб покрити глобальний дефіцит 3 млн барелів/день лише силами США, треба збільшити випуск дистилятів ще на 58%; але зростання за рік — лиш 150 тис. барелів/день, дефіцит у 20 разів більший. Miller прямо заявляє — обіцянки експорту не створюють більше пального «з повітря», вони просто перекладають дефіцит з одного покупця на іншого та виснажують запаси США.

Вплив вже відчутний на цінах на зерно, вантажоперевезеннях та авіарейсах

Криза пального вже зачіпає реальний сектор. Ціни на зерно зросли на 17,2% порівняно з минулим роком; фермерам потрібен дизель до продажу врожаю, водіям вантажівок — для оплати рахунків, холодильні ланцюги не можуть зупинятись перед продажем продуктів, а авіакомпанії потребують саме сертифікованого авіаційного гасу — його дизелем не замінити. Miller попереджає, що найуразливіші покупці — країни, які не мають резервів валюти та кредитів — не тільки платитимуть більше, а й можуть повністю бути витіснені з ринку.

Погіршення економіки Саудівської Аравії вже помітне — у другому кварталі нафтовий сектор впав на чверть, ВВП зменшився на 4,8%. Як каже Miller, відновлення можна підтвердити лише фактичними поставками пального, а не заявами з Washington чи низькою номінальною ціною на нафту.