Союзники більше не купують! Протягом перших восьми місяців цього року прокамериканські країни скоротили купівлю американських облігацій на 60%, Японія впала на 99%, Південна Корея встановила рекорд із чистого продажу.

Згідно з даними Zhìtōng Caijing APP, нині навіть найближчі партнери Вашингтона вже не стабільно фінансують дефіцит США.

Згідно з оцінками на основі даних Міністерства фінансів США і Державного департаменту, за перші вісім місяців 2026 року країни та регіони, що найбільш послідовно займають позицію, сумісну з американською, збільшили чисті покупки (без урахування короткострокових казначейських векселів) середньо- і довгострокових держоблігацій США лише на 174,3 млрд доларів, що є мінімальним показником з аналогічного періоду 2021 року та на понад 60% нижче у річному обчисленні.

Особливо помітні ці зміни в Азії – економіки з багаторічним великим профіцитом скорочують розміщення надлишкових коштів в держоблігаціях США. Японія, яка є найбільшим закордонним власником держоблігацій США, за перші вісім місяців поточного року чисто купила лише на 389 млн доларів, що на 99% менше порівняно з минулим роком; Південна Корея чисто продала на 23,8 млрд доларів, що є найвищим показником скорочення з моменту ведення статистики з 1977 року; Тайвань також перебуває в стані чистого продажу.

Це перерозподілення коштів не має єдиної причини. Урядові чиновники рідко відверто заявляють про намір виходити з держоблігацій США, при цьому статистика не дозволяє розрізнити офіційні державні купівлі від приватних інвестицій у межах кожної країни. На ринку діє низка факторів – ослаблення національної валюти, зростання прибутковості локальних активів, підвищення привабливості фондового ринку, а також побоювання щодо непередбачуваності американської політики.

Старший стратег по боргових ринках State Street Global Advisors Масахіко Лу (який керує активами на суму понад 6 трлн доларів) зазначає: “Держоблігації США не втратили іноземних інвесторів, але втратили пасивних, автоматичних вкладників. Американська політика стає все менш прогнозованою – логіка масштабного структурного перекладу надлишкових коштів у держоблігації працює більше не так ефективно.”

Розмір державного боргу США вже перевищив 40 трлн доларів, що робить найбільшу економіку світу ще більш залежною від інвесторів, які фінансують її витрати. Тим часом тарифна політика Трампа і невпевненість щодо політичного курсу США породжують сумніви щодо довгострокових перспектив долара. Водночас прибутковість активів і доходи на ринках від Японії до Європи зростають, і в глобальних інвесторів з’являється більше альтернатив, ніж раніше.

Відомо, що традиційна модель високозбережуваних азіатських економік передбачає конвертацію торгівельного профіциту в долари й подальше вкладення в держоблігації США. Однак цьогоріч девальвація місцевих валют знизила їхню купівельну спроможність і змусила країни використовувати валютні резерви для стабілізації національної валюти.

Єна падала до мінімуму за сорок років, а для підтримки курсу японська влада цього літа продавала частину американських держоблігацій та інших цінних паперів. Корейська вона падала до мінімуму з 2009 року, а згодом дещо відновилася.

Офіційні особи рідко чітко розкривають мотиви операцій. У травні один із високопосадовців японського Мінфіну зазначав, що продаж держоблігацій для підтримки єни може мати зворотний ефект, а влада усвідомлює ризики скорочення інвестицій; у вересні Центробанк Кореї заявив про намір частину валютних резервів, що управляються внутрішніми інвесткомпаніями, інвестувати ширше, а не лише у держоблігації США.

Пояснення статистики

Поняття “узгодженість позиції” можливо містить суб’єктивізм. Аналіз у цьому матеріалі (оновлена версія до випуску лютневого звіту) класифікує країни за принципом статистичної близькості голосування із США на ключових голосуваннях ООН із використанням даних Держдепартаменту США: найбільш узгоджені, найменш узгоджені та нейтральні. Такий підхід у науці часто застосовується для визначення союзників чи опонентів.

Наприклад, Австралія, яка має довготривалі військові союзи із США, класифікується як найбільш узгоджена, а сусідня Мексика віднесена до нейтральних.

Статистика враховує чисті купівлі (покупка мінус продаж) казначейських зобов’язань США первісним терміном від року і більше, у 57 країнах і регіонах, з урахуванням як офіційних, так і приватних інвесторів.

Дані Мінфіну можуть зараховувати цінні папери, що зберігаються через фінансових посередників, до країни розташування зберігача, а не кінцевого власника. Тому частина обсягів у таких фінансових центрах, як Велика Британія чи Бельгія, може частково стосуватися інвестицій з інших країн.

Більше активів для вибору

Навіть якщо азіатський капітал інвестується за кордон, держоблігації США вже не є єдиною опцією за замовчуванням.

Старший науковий співробітник Ради з міжнародних відносин США, колишній співробітник Мінфіну, Brad Setser зазначає: корейський капітал більше тяжіє до акцій, тайванський – до капіталів та депозитів. “Тому частина країн з великим профіцитом більше не є великими чистими покупцями держоблігацій США.”

Setser розглядає це як прояв ширшої тенденції до деглобалізації резервів (dereservification): все більше активів зберігаються не у центральних банках на традиційних валютних рахунках, а належать пенсійним фондами, державним банкам і великим інституційним гравцям. Це не тотожне дедоларизації, але призводить до зменшення попиту на держоблігації з боку державних структур.

Стратег Andrede Silva коментує: “Вартість доларового фінансування невпинно зростає, з’їдаючи дохідність держоблігацій; водночас дохідність японських облігацій росте, що покращує інвестиційний клімат у Японії.”

Зростання дохідності в інших регіонах також дає інвесторам нові можливості. Yang Joo Kyung, керівник відділу глобального фіксованого доходу Kiwoom Asset Management у Кореї, повідомляє, що компанія ставиться до держоблігацій США обережно і вважає японські облігації привабливішими.

У японських інвесторів теж більшає причин залишатися вдома: ріст дохідності місцевих облігацій обмежує додатковий дохід від інвестування за кордоном.

“Японія є союзником США, і ми дійсно спостерігаємо ознаки згортання коритражних (carry-trade) операцій”, зазначає стратег Bank of America Securities G-10 з валютних і процентних ринків Олівер Левінгстон. Carry-trade – це позика дешевої єни, вкладена в закордонні висодоходні активи.

Проте це не означає, що США не знайдуть покупців. Приватні інвестори – хедж-фонди, банки, пайові фонди – вже взяли участь на ринку і довели свою частку у федеральному боргу до близько 70%, що є максимумом із 1990 року.

Водночас ці інвестори більш чутливі до ціни. Для міністра фінансів Скотта Бессента та голови ФРС Кевіна Волша це означає, що якщо інвесторів злякає монетарна політика, економічна ситуація, наростаючий дефіцит або сигнали з Білого дому, ринок може відреагувати занадто гостро.

Саме така висока чутливість у 2023 році підштовхнула дохідність бенчмаркового 10-річного держоблігації США понад 5%; на азіатській сесії в середу прибутковість тримається біля 5,01%.

Найменш узгоджені країни

За січень–серпень країни, що найбільше розходяться у позиції з Вашингтоном, купили держоблігацій США на 17,1 млрд доларів, завершивши чотири послідовних роки чистих продажів; але це лише десята частина обсягів покупок союзників США.

Китай залишається головним продавцем, випереджаючи Корею за обсягами скорочення. Бельгія (умовно включає рахунки Китаю) знаходиться на третьому місці серед продавців; Велика Британія, Гонконг і Індія є ключовими покупцями.

“Постійні скорочення Китаєм портфеля узгоджуються із довгостроковою стратегією диверсифікації”, – зазначає глава макрокредитного підрозділу Nuveen у Лондоні Laura Cooper.

Насправді це не перший відхід союзників США із ринку казначейських облігацій. У 2020 році глобальна боротьба за ліквідність, викликана пандемією COVID-19, також змусила ці країни масово продавати держоблігації.

Попри це, ринок держоблігацій США величиною 32 трлн доларів залишається незамінним як за глибиною, так і за ліквідністю й майже цілодобовими торгівлями, а долар зберігає статус світової головної резервної валюти.

Станом на серпень іноземні інвестори ще тримають 7,85 трлн доларів у держоблігаціях США, близько до історичного максимуму, хоча частка ринку впала з піку в 52% у 2012 році до менш ніж третини.

“У світовому масштабі активів, що реально можуть замінити US Treasuries, обмежена кількість”, – каже керівник глобальних облігацій PGIM Роберт Тіпп. – “Тому частина країн постійно перебалансують, скорочують інвестиції, але завжди з’являються нові гравці.”

Закордонний капітал теж не уникає американських активів: частина інвестицій прямує у американські акції та корпоративні облігації, що свідчить про неспадання інтересу до компаній США – лише зниження апетиту до держоблігацій.

Але ті нові покупці, які покривають дефіцит, імовірно вимагатимуть вищу дохідність як компенсацію ризику і вже не будуть, як колишні союзники, фінансувати бюджет США без урахування вартості та стабільно.

Головний стратег по боргових ринках Японії Deutsche Bank Shoki Omori підсумовує: “США завжди зможуть здійснити розміщення запозичень; змінною залишаються ставки фінансування й їхня волатильність. Але ціни не повернуть терплячого, несприйнятливого до ціни довгострокового капіталу, який раніше надавали союзники.”